За віконечком дощить..

...

Словами важко пояснити,
та що там важко, нереально!
Невже прийдеться це терпіти,
Пригнітивши себе морально?!
В судинах ллється кров шалена,
Незлічувані серця стуки...
В житті з'явилася дилема -
Хіба терпітиму ці муки?
Це буде важко, проте треба,
Нічого вдіяти не можу.
Хотіла бути вище неба,
А топчу лиш землю ворожу.

Старі сторінки нового життя

 Дуже яскраво пам'ятаю один момент: я закінчила школу і дуже хвилювалась на рахунок того, що очікує мене у майбутньому, чи трапляться у моєму житті надзвичайні зміни та несподівані повороти. Намагаючись поговорити із друзями, які на той час вже навчались у ВНЗ,я чула від них лише одну відповідь : "Повір, на час навчання в університеті в твоєму житті не буде кардинальних змін, як би ти цього не хотіла". Якось не  дуже мене задовільняла така відповідь : "Як це не буде змін? Я хочу, щоб вони були!"- думала так собі я. Проте я навіть не очікувала, що у найближчому майбутньому мене чекають ТАКІ зміни, яких я  і не уявляла .

  Перше, що мене хвилювало - друзі.Чи знайду я собі друзів в універі, з якими душа в душу я навчатимусь ці п'ять років. 

 Друге, чи залишусь у таких же стосунках з людьми, яких я вважала друзями протягом останніх п'яти років.

Решта речей, які мене хвилювали, порівняно були не надто важливими. Тому дуже швидко, буквально в перший же тиждень, я про них забула:)

 Із першим питанням я розібралась: зрозумівши, що знайшла тут однодумців, вияснила , що нові дружні стосунки у мене вже зав'язалися: нас об'єднують спільні теми, проблеми, бажання , цілі,  жарти, які розуміємо ми лише у своєму тісному журналістському кругу, інколи спільні конспекти та завжди спільні переживання перед семінарами.

 А от з другим питанням далося важче : сплошні розчарування у , здавалося , рідних та близьких. Ні краплі розуміння, одна критика , лицемірство та брудні обговорення поза очі. Не хочеться мати нічого спільного з людьми,які протягом стількох років дозволяли собі усміхатися мені в обличчя і під час того придумувати нові плітки про моє особисте життя. Звичайно, було неприємно та образливо. Але , дякувати Богу, я навчилась витирати зі своєї пам'яті та викидати із свого життя непотрібних та нещирих людей.

 Я прийшла до думки, що на даному етапі моє життя лише почалося. І те, яким воно буде та які люди будуть у моєму житті, залежить лише від мене. 

 Та й взагалі, все , що не робиться - до кращого. Якщо бути відвертою, я дуже вдячна тим людям, які надали мені такий надзвичайний досвід,тепер я знаю, що перш ніж довіритись комусь, треба бути дуже пильним та обережним.

 

 Дозволю собі закінчити цей "потік свідомості" банальною фразою , яку прочитала на сторінках Вконтакте : "Навчися ставити крапку після людей, які пішли, щоб ті, які прийдуть , були з ВЕЛИКОЇ букви" :))

Будьте щасливі, цьом)